Noras ir pageidavimas
Einant į pabaigą mano vienuoliškam užsidarymui savojoje celėje, vadinamoje rašomuoju kampu, buvau priverstas užtikti (brolis atsiuntė nuorodą) itin įdomų jūtūbėj (įdomu, ar kaip nors jau sulietuvino) patalpintą klipuką, kur žmonės džiūgauja, galima būtų netgi pasakyti, kad šėlsta, o kažkoks tipas ant scenos dainuoja. Viskas atrodo maždaug taip:
httpv://www.youtube.com/watch?v=2uPyqwj8CJM
Žmonės linksminasi ir dainuoja kartu, tekstas nėra sudėtingas ir be galo paprastas, daug maž toks:
Ми будували комунізм, але в нас не вийшло,
Вмерли коні – залишилося червоне дишло,
Бабу будували з величезним мечом,
А прожектор перестройки хтось побив кірпічом.
Ми звикли, шо Дніпро ревучий реве,
А ненька Україна ще не вмерла і не вмре,
Ми нанюхались свободи і чорнобильського диму,
Хором радісно співаєм: „Ще не вмерла Україна“!!!
Нам казали впірьод, два шага назад
І ми загнали себе у величезний зад,
Напилися „Пепсі“, напилися „Коли“,
Ми такої свободи ше не знали ніколи.
Ми звикли, шо Дніпро ревучий реве,
А ненька Україна ще не вмерла і не вмре,
Ми нанюхались свободи і чорнобильського диму,
Хором радісно співаєм: „Ще не вмерла Україна“!!!
Хтось плакав про свою втрачену гордість,
А вночі ховав, закопував совість,
Нас завела внікуда державна колія,
Ми помремо, не напишуть, нас єднає земля.
Ми звикли, шо Дніпро ревучий реве,
А ненька Україна ще не вмерла і не вмре,
Ми нанюхались свободи і чорнобильського диму,
Хором радісно співаєм: „Ще не вмерла Україна“!!!
Ir supratau, kad tai yra gera bei maloniai klausosi, ir supratau, kad noriu tokio daikto lietuviškai, na galėtų būti nebūtinai tekstas apie Ukraina, galėtų priedainis pasibaigti ir „Lietuva, tėvynė mūsų“ (trečią kartą klausantis beveik veržėsi). Svarbu, kad tai, kas turėtų būti didinga ir keltų pagarba, galėtų virsti švente. Velniškai patiko.
Ai, čia konteksto šiek tiek. Ukrainos himnas trumpam palyginimui:
httpv://www.youtube.com/watch?v=EdH1d1UMKPE&feature=related
